Краби, ікра та варена капуста: харчування в школах Японії

[Мої близькі друзі в курсі, що я цікавлюся японською кухнею.
Та й взагалі японською культурою:)
Саме тому, коли мені трапилася стаття про харчування в школах Японії, мені закортіло поділитися нею з вами, дорогі друзі. Тому що це буде доречно на сайті працівників освіти.

Ми вже вміщували статті про те, чим годують школярів на різних континентах. Сьогодні ж у рубриці “Цікава інформація” ми публікуємо точку зору людини, яка вже вісім років живе в Японії. І, оскільки про країну сонця що сходить, у нас поки що дуже мало знають, я дозволю собі додати до статті свої коментарі ;)
В деяких місцях…
Курсивом і у квадратних дужках.
А раптом комусь це стане в нагоді? :)
Саме тому цю статтю я додаю також до свого міні-блогу.

Редактор]

* * *

Минулої п’ятниці в нашій школі був “відкритий обід” – записавшись заздалегідь та заплативши близько 2 доларів, можна було подивитися, як годують твою дитину, і самому покуштувати те ж саме. В принципі, я і так добре уявляю, чим годують дітей, від нашого дитячого садка практично ніяких відмінностей, але йшла я туди з наміром вам потім розповісти, якщо буде щось цікаве! Вдома на підстрахуванні мене чекав чоловік з каструлею спагеті, хоча і трохи здивований, навіщо мені це, адже я йду обідати в школу. Наївна людина.

У різних школах в Японії система харчування влаштована по-різному – десь є кухня, десь її немає, і обіди привозять за угодою з компаніями-виробниками бенто, їх в країні величезна кількість. Подекуди потрібно давати дітям з собою рис, а решту дає школа. Але, крім встановленого обіду, купити щось додатково в молодшій школі неможливо – ніяких ласощів не продають, автоматів з напоями поблизу теж немає. Крім того, заборонено приносити з собою з дому що завгодно, будь то яблуко, сухарик або льодяник в кишені. Вартість обідів за місяць становить близько 70 доларів, і незалежно від регіону і школи вони більш-менш однакові. Хоча подекуди бувають особливості – настільки помітні, що потрапляють у випуски новин. Наприклад, на Хоккайдо в певний час (не завжди!) дають рис з ікрою

[Бенто – така собі коробочка з обідом, який беруть з собою з дому діти до школи, а дорослі – на роботу. Їх також можна купити в магазині (так, разом з обідом в середині! ;) ). У нас подібні коробочки більше відомі під назвою “ланч-бокс”.]

А в нас у сусідньому містечку в пік сезону дають кожній дитині по крабові на обід. Але чистити свого краба треба самому!

Десь унагі дають

[Унагі – це річковий вугор. Найчастіше його подають, засмаживши на грилі. Але страва ця сьогодні достатньо дорога, адже вугрі занесені до “Червоної книги”, як вид на межі зникнення.
Ну, ви розумієте… ;) ]

А ось так виглядає середній японський обід, для порівняння наведено зразок 1950 року. Ще з часів дитсадка я помітила, що коли порцію рису замінюють шматком білого хліба, дитина вертається додому голодна як вовк і, бідолаха, потім до вечора ніяк не може наїстися, ну це і логічно – взагалі не розумію, навіщо робити таку явно не рівноцінну за кількістю калорій і ГІ заміну.

[ГІ – глікемічний індекс. За Вікіпедією “це показник, який відображає, з якою швидкістю той чи інший харчовий продукт розщеплюється в організмі людини і перетворюється на глюкозу — головне джерело енергії”. Що цікаво, рис має цей індекс набагато вищий, ніж хліб! Тому виходить дуже дивним наше здивування (даруйте за тавтологію): як можна прожити, якщо не їсти чорного хліба (ГІ чорного хліба – 48, рису – 75!!)?]

Для збільшення натисніть на фото

Ще мене бентежить молоко – на обід видають коробочку 200 мл, і її потрібно одразу ж випити. Ми всі добре ставимося до молока і п’ємо його з задоволенням, але не під час обіду і не разом з іншою їжею. З огляду на те, що снідає дитина в 7 ранку, а обід – в 12, було б добре видавати їм це молоко годин в 10 як другий сніданок… В анкеті, яку роздавали на цьому пізнавальному заході, я це написала, але сумніваюся, що голос волаючого в пустелі буде почутий.

Діти в школі обідають прямо в класі. Роздачею і прибиранням займаються теж самі, чергують по черзі. Учитель бере участь в процесі і обідає тим самим разом з дітьми, за окремим столом. Коли отримуєш їжу, можна відразу попросити побільше або поменше.

[У дужках хочу висловити думку, що ось такі, справжні, а не взяті на різних depositphotos’ах, фотографії, є найбільш цінним у вивченні чужого досвіду. Наприклад, вид, розміри, обладнання реальних класних кімнат.
(У других дужках хочу висловити здивування, чому ми в себе переймаємо досвід тих країн, які самі вважають свою освіту недосконалою і хочуть її змінити??? Чому ми не звертаємо увагу на освіту, приміром,  Японії?
Але це, мабуть, питання риторичне… :))
Між тим, японські зошити KUMON сьогодні мають шалену популярність в усьому світі!
І в нашій країні теж. Але, здається, не в школах…)]

Рису потім можна взяти добавку, а особливі ласощі, якщо вони ще є, але мало, розігрують в камінь-ножиці-папір)))

[Камінь-ножиці-папір – старовинна гра, яку в країнах Далекого сходу часто використовують і дорослі для того щоб прийняти рішення. Приміром, в країнах Заходу для цього підкидають монетку.
Цікаво, що в багатьох країнах світу вважають, що гру “камінь-ножиці-папір” вигадали в Китаї. А от японці мають безліч доказів, що саме вони запровадили цю гру ;) Що ж до самих китайців, то вони дипломатично зазначають, що гра ну дуже-дуже старовинна, і де вона точно з’явилася вперше – точно невідомо. Але до Європи вона потрапила саме з Японії :D ]

Особлива тема – нелюбов дітей до певної їжі або повна відмова від певних продуктів. У дитячому колективі прийнято з’їдати все і не вередувати, вчителі кажуть: якщо тобі не подобається страва, то треба спочатку все-таки спробувати з’їсти її, а якщо вже зовсім ніяк, то можна відмовитися. Серед іноземців, які живуть в Японії, точаться розмови про те, що у дітей бувають проблеми і конфлікти через це, думаю, тут, як і скрізь, втручається людський фактор. Так чи інакше, ультиматумів ніхто не ставить, можна і потрібно шукати компроміси навіть при тому, що порядки в Японії суворі.

Одразу скажу, їжа хоч і страшнувата на вигляд, але цілком смачна. Все приємно пахне, має нормальну консистенцію, правильно приготовано. Це був тондзіру – овочевий супчик зі свининою, рис, хітасі з овочів – це коли трав’янисті овочі або капусту зовсім недовго бланшують, охолоджують і віджимають, виходить майже сире, але вже не зовсім. Протеїни – шматочок chikuwa, це така штучка з термічно обробленої рибної пасти сурімі (родич крабових паличок). Часто дають смажену і варену рибу, м’ясо рідше.

Мама навпроти мене охала: як же мені з’їсти стільки рису!

Молоко я одразу сховала в сумку, і вірно зробила – коли всі пообідали, ведуча зустрічі попросила всіх сплюснути свої пакетики від молока, і непросто довелося тим, хто тільки трохи відпив, довелося залпом видудлити свої 200 мл)) А не підкоритися колективній волі порядні японські матусі, самі розумієте, не могли)))

Після обіду нам розповіли, як виконуються гігієнічні та всілякі противірусні заходи при приготуванні їжі в школі – зокрема, при якій температурі готують овочі та м’ясо-рибу. Нагадали, що денна норма солі для молодших школярів – лише 2 грами, а смажене у великій кількості масла (у фритюрі, в тісті, в паніровці і т.д.) – 1, максимум 2 рази на тиждень. На цьому місці мами здивовано-розкаяно застогнали, тому що в повсякденній домашній кухні в Японії все таке смажене якраз дуже популярне – і швидко, і смачно, і нажерливо (і дешево).

А взагалі ідеали харчування відсилають нас до бабусь – ось наприклад акронім про бабусю і онучку, про найкорисніші продукти: боби, кунжут, водорості, овочі, рибу, гриби шіїтаке, батати.

[Шіїтаке – чи не найголовніший гриб у кулінарії Японії та Китаю вже більше тисячі років. Росте на повалених деревах. В ХХ столітті японці навчилися штучно вирощувати ці гриби цілий рік.  В наших магазинах можна купити сушені шіїтаке.
Гадаю, що таке батати – знають сьогодні всі. Хоча в наших магазинах я їх ще не зустрічав. Парадокс! :D ]

Воду і чай приносять з собою з дому, а в торбочках – зубні щітки і стаканчики

Загалом, якщо чесно, після школи я ще навернула спагеті, морозива і кави. Хоча, якщо без пустощів, то можна було попити водички і потерпіти ще пару годин до перекусу)) Набрати зайву вагу, якщо харчуватися так постійно, точно неможливо, але за межами казенних установ в такому стилі харчуються, мабуть, зараз тільки літні японці. Судячи з того, що люди наминають у ресторанах, сучасні японці дуже люблять смачненьке, а вдома, якщо навіть основою харчування є рис, трав’янисті овочі та легкі білки (тофу, боби, риба), то все одно потім добирають солодощами і чіпсами. На полуденок після школи подружка моєї доньки їсть чіпси! Це було для нас сюрпризом :D Тепер моя дитина знає, що вони виявляється смачні, а подружка знає, як називається кремчіз з паличками печива, а може навіть їй пощастить потрапити на млинці :D Так би мовити, культурний обмін.

[Тофу – сир, який роблять з соєвого молока, точніше, з соку, вимитого водою з подрібненої сої. Ось така складна технологія ;)
До речі, хто знає, як називається кремчіз з паличками печива? Одним словом? Хто не знає, запитуйте в коментарях ;))]

Ну а це так, для повноти картини – різні варіанти дитячого ланчу, цей ресторанний

А ці – з конкурсу шкільних обідів

[Ви помітили, що багато зразків шкільних обідів укомплектовано не паличками, а ложками і виделками? У багатьох людей від цього факту “розриває шаблон” :))) Так, японці спочатку, поки ще маленькі, ідять ложками, а пізніше вчаться їсти паличками. Але про ложки не забувають! :))) Ними їдять певні страви. А ви вмієте їсти паличками? ;) ]

 

Автор: Інга (melon-panda)
прочитано в її блозі та зроблено переклад

 


Джерело

 

[Ну, і, як кажуть справжні блогери, на закуску (для цієї статті це самі актуальні слова, чи не так? :D), пропоную вам переглянути це коротеньке (лише 4 хвилини) відео з Японії під назвою “Суші для котів”, яке зібрало майже 10 мільйонів переглядів в Ютубі (!!!).
Якщо ви не розумієте англійську, рекомендую дивитися із субтитрами, там в налаштуваннях на вибір пропонується переклад на 24 мови.]

 

Ви, можливо, ще не читали:

 

Як вам стаття? Якщо сподобалася,
розкажіть про неї своїм друзям!!!

Leave a Reply

Your email address will not be published.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.