Шведська школа Openspace

У Стокгольмі з’явилася перша в країні школа, де класи не мають стін, і учні в цьому відкритому просторі вільні переміщатися як хочуть. Ця школа стала логічним продовженням місцевої системи освіти, де головне не стільки знання, скільки виховання волі і духу співробітництва.

shvedska-shkola-openspace

Скандинавська система освіти стоїть осібно від найвідомішої школи – прусської, і до останнього часу це гальмувало прогрес в північно-європейських країнах. Навпаки, прусська система майже два століття вважалася найбільш передовою. Досить навести приклад тільки трьох країн, де вона щільно вкоренилася, щоб зрозуміти її успішність – власне сама Німеччина, а також Росія і Японія.

Прусська система ідеально підходила для індустріального світу і масових призовних армій. Почасти цим і пояснюється, чому три вищенаведені країни були одними з найбільш мілітаризованих у світі, а їх території представляли собою один великий промисловий комплекс.

Прусська школа розглядалася як ефективний засіб консервації існуючого стану і панівних доктрин. Система освіти покликана була готувати не особистості, а «гвинтики» в державній машині. Саме держава визначала рівні (стандарти) освіченості, «спускало» зверху навчальні плани і методи навчання, регулювало призначення на вчительські посади. Школа функціонувала як добре налагоджений механізм, суворо бюрократизований в його управлінні. Нове допускалося в школу лише в тій мірі, в якій воно уявлялося державі безпечним для себе.

На прикладі Німеччини можна бачити, що перед державою стояла подвійна, внутрішньо суперечлива задача. Їй потрібно підготувати робочу силу, стримуючи при цьому вільний розвиток вищих здібностей особистості. Думати, але не надто інтенсивно. Знати, але тільки корисне для роботи. Вміти підкорятися, не розмірковуючи.

До певної пори ця система успішно розвивала Німеччину, Росію (СРСР) і Японію. Але з заміною індустріального і воєнізованого світу на постіндустріальний прусська школа почала ставати гальмом прогресу. На перший план став виходити не «гвинтик» – придаток до заводу або казарми, а творча особистість, чиєю конкурентною перевагою стали свобода, вміння створювати домовленості і відсутність ієрархій в спільній роботі. Першими це зрозуміли в Німеччині, де з 1960-х почалася поступова заміна прусської школи на сучасні варіанти освіти. Пізніше, в 1990-х цю еволюцію почала проходити Японія. Останньою про необхідність реформування системи освіти замислилася Росія, особливо інтенсивно – в останні декілька років.

Шведська ж школа (а також фінська, датська і норвезька) вже мінімум пару десятиліть являють постіндустріальний підхід до освіти. Про його успішність свідчить хоча б такий факт: країна не тільки не втратила інженерну думку, але і додала до неї розвинену сервісну економіку. У Скандинавії найменш болісно з усіх розвинених країн пройшли кризу 2008-09 рр., тут найменший рівень злочинності і високі соціальні стандарти.

В Росії прийнято жахатися гендерному вихованню в школах Швеції, але людям індустріального світу (точніше, у нас сьогодні це вже аграрно-сировинний світ) туго дається думка, що в постіндустріальному світі зміщення статевих ролей – неминучість. Колись і феодальний світ жахався роботі жінок на фабриках, їх права голосувати і здобувати вищу освіту. Не тільки прогрес, але і гендерні відносини не стоять на місці.

Гендерні програми – одна з основ шведської системи освіти. Самі шведи так пояснюють його: «Гендерний аспект освіти стає все більш популярним в шведських шкільних установах. Його мета полягає в тому, щоб у дітей в житті були рівні можливості незалежно від статі».

Інші основи шведської системи – вивчення англійської мови, починаючи з дошкільного віку (англійською вільно говорить 90% населення у віці до 45 років); інформаційні технології (90% учнів мають доступ в школі до Інтернету і комп’ютера); навчання комунікації в соціумі (в тому числі безпеки), а також принципам свободи і демократії. Детальніше про цю систему можна прочитати на офіційному сайті Швеції. Відзначимо тільки, що освіта вважається пріоритетним завданням для шведської влади: вона є найбільшою статтею витрат у бюджетах міст – 42% від загальної суми витрат; Швеція інвестує 6,3% ВВП в освіту, в той час як середній показник по ОЕСР – 5,7% (в Росії – 3,4%, Україні – 5,2%).

Школа в Стокгольмі, яку називають «відкритий простір» (openspace) стала логічним продовженням освітньої реформи, що йде в країні з 1990-х. Її спроектував архітектор Розан Бош. Класні кімнати було замінено на відкритий простір, який заохочує школярів до співпраці та взаємодії (вони можуть вільно переміщатися цим простором). Школа заповнена барвистими меблями, навчальними та робочими зонами, лабораторіями, бібліотеками, ландшафтними зонами і кінотеатрами. Діти навчаються в невеликих групах (зазвичай 5-7 осіб, у кожної групи є своя невелика предметна спеціалізація). Кожен школяр має ноутбук, який є основою освітнього процесу.


Прочитано на ttolk.ru та зроблено переклад.
Фото з сайтів rosanbosch.com, archdaily.com

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Leave a Reply

Your email address will not be published.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.