Яцюк Дарія народилася в селі Самчинці Старокостянтинівського району Хмельницької області. Навчається в Немиринецькій ЗОШ І-ІІІ ст. Переможець обласного заочного конкурсу творчих робіт учнів «Люблю тебе, моя свята Вкраїно!», конкурсу «Світ моїх мрій». Друкується у газетах «Долонька», «Журавлик».

Вибрики літери «М»

 

Мовенятко

Моя мелодійна мовонько,
Материнська молитвонько,
не мілій!

Метеликом, мурашкою,
Муравличком, мушкою
метушись!

М’ятою медовою,
Музикою малиновою
мінись!

Мальвою, медункою.
Маком, матіолою
майорій!

Мовленням, милозвучністю,
Мужністю, мудрістю
міцній!

Всеукраїнська газета-розмальовка для школярів «Долонька» №4(249)2013 рік

 

Мова калинова

Моя мова калинова – ненька моя рідна,
Моя ніжна, колискова для душі потрібна.
Ти даруєш людям слово – чисту крапельку роси.
Українська рідна мово, з Україною живи.
Ти лікуєш серця, рани, душу зігріваєш,
Ти свої широкі брами людям відкриваєш.
Українці, як сироти, згинуть на чужині,
Як не будуть шанувати слово у родині,
Як діамант, як зіницю й дорогі обнови,
Бо нема тоді країни, як немає мови.

 

Моє село

Моє село найкраще в цілім світі,
Його ще Дивокраєм всі зовуть,
Всі вулиці втопилися у лісі,
Тут прадіди й батьки мої живуть.
Чарує око липова алея,
Вона наша історія жива,
Улітку, як чарівна фея,
Медком духмяним бджілок напува.
А три ставочки ваблять нас до себе,
З урочища лісного Вільхичі
Спивають джерельцю прохолодну,
Сріблясті хвилі котять вдень й вночі.
Моє село найкраще в цілім світі,
Його ще Дивокраєм всі зовуть,
Нема різниці чи зима, чи літо,
Тут люди в мирі й злагоді живуть.

 

Мамо, до тебе мої слова!

Сповнене серденько в мами добром,
Всіх зігріває любов’ю й теплом,
Творить дива і казку,
Мені ж дарує ласку.
Мамо, до тебе мої ці слова,
Щоб завжди здорова й весела була.
Хай сонечко світить над головою,
Нещастя обходить тебе стороною,
Благаю, рідненька, вічно живи,
Нас із сестричкою в люди веди,
Я Богу щоденно за тебе молюся,
Низько у ноги тобі поклонюся.
Матінка, ніби сонце з-за гаю,
Тихо і рано встає,
Їй, не соромлячись, скажу:
«Люблю тебе, неню.
Спасибі рідненька, що ти у нас є!»

 

Скільки довкруж сонця і краси…

Рано-вранці стану на порозі,
Сонячні промені в коси заплету.
Стука моє серденько в тривозі,
За крила ловлю мрію золоту.

Умиюсь росами, нап’юсь води з криниці,
Босоніж пробіжу по споришу,
Розбуджу полуничку у травиці,
Сонного джмелика доколишу.

Хочеться обнять і луг, і поле,
Ліс прадавній і вишневії сади.
Так ніде, як тут, любов не гріє.
Скільки довкруж сонця і краси!

 

Моя родина

Щасливий той, у кого є родина:
Матуся рідна, тато, брат, сестра,
Дідусь, бабуся, вільна Україна
І українська мовонька свята.
Бабусі казка, дідова порада,
Мамина ласка, батькова рука
Для мене це як ладанка свячена,
Жива вода із чистого струмка.
У хаті тепло, затишно, привітно.
Духмяно пахне хліб, парує молоко.
Я не забуду цю родинну гавань,
Куди б мене життя не занесло.
Моє село, родина і Вкраїна
Благословенні будуть хай в віках.
Як обереги, символи, надія
На всіх моїх дорогах і стежках.

 

Мрія

Я мрію, щоб моя Вкраїна,
Як сад весняний розцвіла.
А рідна пісня українська
Над верболозами пливла.
Щоб жито влітку квітувало,
Гречки біліли у полях,
Шовкові ячмені хитались,
Тужавів колос у руках.
Просо, горох, буряк цукровий…
Он там картопля хай цвіте.
А сонях, соя, кукурудза
На полях будуть де-не-де.
Щоб не виснажували землю
Корисливі орендарі.
Плекали ліс, дбали про річку,
Як наші предки-трударі.
Щоб всі жили в добрі, достатку,
Роботу мали повсякчас.
А головне, щоб рідна мова
Завжди жила в людських серцях.

 

В твоє майбутнє вірю, Україно

В твоє майбутнє вірю, Україно,
Безхмарне, мирне, чисте і святе.
Воно осяє втомлений народ мій,
Як ясний місяць, сонце золоте.

Я твердо переконана, що будеш
В Союзі Європейськім, як дівчина в вінку.
Достойна ти такої нагороди.
Пройшла в житті дорогу нелегку.

Без віри в краще неможливо жити.
Його плекати треба, як дитя.
Крокуй вперед, державо моя вільна,
Нема тобі в безодню вороття.

Із збірки “Моє село, родина і Вкраїна благословенні будуть хай в віках…”