Як йде справа з викладанням нової і новітньої історії в німецьких школах? Хто і як зобов’язує учнів сприймати ту чи іншу інтерпретацію історичних подій? І чи можуть школярі та вчителі оскаржувати офіційну точку зору?

Без рознарядки

Перше, що потрібно тут сказати: частина подібних питань взагалі позбавлена сенсу. Адже “офіційної” точки зору на викладання історії, як і інших шкільних і вузівських предметів, в Німеччині немає. Сфера освіти (як, до речі, і культури) належить до прерогатив федеральних земель. Єдиного міністерства освіти, що займається школами (як і єдиного міністерства культури), у ФРН немає. Навчальні плани і програми, звичайно, погоджуються, але складаються в кожній федеральній землі окремо. Так, в східній частині країни набагато детальніше вивчається історія НДР, а в західній приділяють особливу увагу, наприклад, взаєминам з Францією в другій половині ХХ століття.

Але куди істотніше інше. Ніякої рознарядки з приводу того чи іншого трактування минулого німецьким учителям ніхто дати не може з однієї простої причини: яку б то не було “єдину” історію в Німеччині не викладають. Школярі повинні не заучувати “правильні” трактування, а аналізувати, самостійно інтерпретувати історичні факти. У цьому – мета занять.

Саме тому, як підкреслює один з провідних фахівців у цій галузі, професор університету Дуйсбурга-Ессена Маркус Бернхардт (Markus Bernhardt), в Німеччині навчальні плани не містять приписів щодо того, “як треба” трактувати історію. “Єдино вірну” історію, вектор якої був би заданий методичними посібниками та вказівками зверху, в школах і вузах ФРН не вивчають. Вчителі та підручники, не визначаючи заздалегідь оцінку тих чи інших історичних подій, дають учням, як підкреслює професор Бернхардт, “інструмент для пошуків власних інтерпретації”.

Все це обумовлюють і рамкові документи федеральних земель. Наприклад, баварське міністерство освіти, культури і науки починає перелік вимог, який висувається до підручників, з того, що вони повинні бути нейтральними і об’єктивними. Далі йдеться – серед іншого – про самостійне опанування предмета, “формування історичної самосвідомості” і про неприпустимість ідеологічних інтерпретацій. А також – що дуже важливо – про стриманість, про те, що необхідно уникати пафосності та емоційності в оцінюванні подій.

Війна і Голокост

Як правило, стародавній світ або, скажімо, епоху Просвітництва не вивчають в німецьких школах послідовно, поетапно, хронологічно. Але дуже велика увага приділяється вивченню епохи націонал-соціалізму, подій Другої світової війни і, звичайно, возз’єднання Німеччини. Коли мова йде про нацизм і про війну, розв’язану “третім рейхом”, власне минуле трактується з граничною критичністю і жорсткістю. При цьому акцент робиться на вивчення першоджерел, документів епохи – наприклад, антидемократичних законів, прийнятих націонал-соціалістами вже відразу після приходу до влади, протоколів так званої Ванзейської конференції, на якій детально планувалося “остаточне вирішення єврейського питання”, списки заборонених і спалених книг і так далі.

Важлива тема тут, присутня в навчальних програмах всіх федеральних земель Німеччини, – Голокост, масове знищення євреїв за часів “третього рейху”. Нерідко складовою частиною уроків історії на цю тему є зустрічі з очевидцями – зрозуміло, з жертвами нацизму, а не з катами.

Критика історії

З об’єднанням Німеччини справа йде не настільки очевидно, як зі ставленням до “третього рейху”. Оскільки процес возз’єднання не всіма сприймається абсолютно однозначно і до того ж – нещодавня історична подія, то, інформації про неї і інтерпретацій цієї інформації дуже багато. Як підкреслює професор Бернхардт, розібратися в цьому потоці не так-то просто. Отже і суперечок на уроках історії більше. Чому звалилася НДР? Чи було щось хороше в ендеерівській спадщині? Хто “продавив” возз’єднання Німеччини? Яким чином слід переоцінювати минуле холодної війни? Які історичні персонажі цього часу можна назвати “позитивними”, які – “негативними”, про яких важко скласти однозначну думку?

У короткому описі навчальних матеріалів федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія, в тематичних розділах, присвячених мирній революції в НДР, йдеться, наприклад: “Розділ розповідає про період з 9 листопада 1989 роки (падіння Берлінської стіни) по 3 жовтня 1990 роки (день возз’єднання Німеччини ) на прикладах найважливіших політичних подій, знайомить з найважливішими рішеннями і найважливішими людьми цього часу”. При цьому ясно підкреслюється: все могло піти й інакше. Тобто і тут критичний підхід до власної історії ставиться німцями на чільне місце.


 

Прочитано на dw.com та зроблено переклад.

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Leave a Reply

Your email address will not be published.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.